Be yourself...

Ви знаєте AIESEC конференції – це щось, а міжнародні конференції – це просто щось неймовірне)))

Якщо коротко про 2 дні в Румунії:

- 20 годин по автобусах;

- за 1 добу побачила дві столиці: Кишинів і Бухарест!

- встигли закритись в кімнаті готелю зі зламаним замком, де просиділи годину доки хтось помітив, і ще 2,5 поки нас звідти витягали)))

- як моральну компенсацію отримали персональну супер екскурсію нічним Бухарестом і похід в румунський паб ( Танічка, Україна засвітилась з першого дня)

- спробувала румунське пиво URSUS;

- Opening, 210 delegates, MCs, AI!!!!

- була на классному World Café;

- 8 годин в автобусі до Мангалії;

- супер настрій і море емоцій;

Работаєм на Exchange!!!

Спочатку хотіла написати про інше, але подивилась на останній пост «про померлий комп під час заповнювання аплікашки в МС» і вирішила трохи додати до тої теми. Одним словом, пригода з laptopом була не останньою: там і аплікашку мою не могли роздрукувати, потім взагалі я дивом не опиналась в бюлетенях, але happy end все таки існує !!!
Тепер ми всі чекаєм на поповнення.

П.С. І ще, є люди, які хоч були так близько, але не потрапили на цей знімок: народ вас так не вистачає, люблю!

1 - Якщо ви хочете придбати новий лептоп, бо боїтесь, що ваш старий лептоп-рефрижератор помре у найвідповідальнішу мить, це не значить що і новий не помре!

2 - Якщо ви все ж купили новий лептоп, старий зразу не викідайте, а то де ж ви працювати будете як новий гакнеться?

Одним словом, скільки б я не наганяла на свій старий ACER, саме він врятував мене у потрібну мить. Без обід інноваційній Toshibi, але результат на лице=)

П.С. ніколи, ні за яких обставин не зберігайте файли на робочому столі!!!

Те, що зі мною сьогодні сталось на можна назвати нічним кошмаром, жахом літаючим на крилах ночі…

Для AIESECерів: я видалила свій profile з MyAIESEC.net, а я ТН-менеджер 80% форм, контактна особа для стажерів, teamleader, admin безлічі X Wiki I Classifieds, одним словом ……..!

Для тих, хто не з AIESECу: я стерла свій профіль з організаційної он-лайн платформи, де вся моя робота за 3 роки, інформація, контакти, стажери, команди, ВСЕ ЖИТТЯ!!!!

Свідчення очевидців: ні в чому не повинна Борюсіна вирішила змінити свій логін на інший, забувши, щоб під цим логіном вже зареєстрована ВОНА ж, у вигляді компанії!

Одним словом зайти я могла, але те що я бачила після входу до системи мене завело у паніку: меню зменшене до мізера, половина функцій не працюють, все таке дивне, а головне нічого змінити не можна… В голові промайнула думка: «От і залишилась вдома помечити»))))

Паніка…Паніка… побілка.. телефонна книжка…паніка…де Славік??? … не можу знайти номер…. Славік?Чарковський? НСТ?... дзвоню… розказую!

Славік людина тренована, не одну блондинку рятував, спокійним голосом починає розпитувати що і як…
Пробує одне… не виходить, інше – ні, третє – нічого…

За годину поки та катавасія тривала, я встигла посивіти: «Як же ТН-форми? Що робити з контактими? Невже прийдеться заново реєструватись? Швидко з реєстрацією не вийде, бо stage surveys глючать вже 2 тиждень(»

Але все-таки, нелюдськими зусиллями, зі слізними листами в АІ, команду ІМ Мушкітерів, безліччю ідей, нам все ж вдалося повернути мій профіль до життя… ( до речі ідею як це зробити подала я).

Нікому не віддам свій профіль! Все одно, що там ужасний логін і на фото я схожа на гібона!

O 9:00 почався і о 00:45 закінчився 9-ий 8-годинний робочий день 5-денного робочого тижня…

Так, так, о це те, що я саме зараз відчуваю: замучена, невиспана. У мене виявили ознаки дивної алергічної реакції на слова «презентація» і «аплікаційна форма».

Вдома розгардіяш… Ремонт… В вікна постійно заглядають "інтелігентні" майстри, погода погана, їм нема чим зайнятись, тому вони вічно відпускають коменти з приводу моєї нічнушки...

Прокинулась рано… приснилась Ріта… вона тримала в руках аплікашки … жаль не встигла сказати, скільки їх було…

Короче, обстановка накаляється… треба щось робити з цим, поки це не зробило щось зі мною….

В мому організмі поселився нездоровий пофігізм: завтра екзамен ( важкий до речі), а я займаюсь ну всім чим завгодно, тільки не вчусь: вибираю нову тему для жж, риюсь в старих файлах, пісеньки качаю, короче культурно час проводжу. А головне, що цей факт мене не лякає ні на грам...
Рік тому, я б з нервами гортала підручники, читала конспекти ( навіть свої), ну або хоча б шпори писала... та де там, я дойшла вже до того, що навіть чужі шпаргалки лєньки піти відксерити... Щоб це все могло означати?

Коли в вересні мені подзвонила мама і спитала «Доню, які в тебе плани на Новий Рік», я розкатала губу і очікувала пропозицій з поїздкою в теплі краї. Не тут то було, ну тобто поїздка то відбулась, тільки без мене. Батьки не знали кому поручити здачу річного звіту в податкову, от і знайшли жертву. Облом!

І ось цей довгожданий день настав.
Якщо хтось коли-небудь здавав звіти в податкову, він точно уявляє, яким цікавим є цей процес: купа народу товчеться біля одного віконечка, де зі швидкістю українського автомобіля якась бабуля двома пальцями вводить в комп’ютер дані. Час від часу з’являється чергова тьотка і починає з криком доводити, що саме вона займала чергу 2 години тому за ще одною жіночкою, і тому вона має повне право йти без черги. Короче, це дуже весело, і всі тільки й чекають моменту подачі звіту.

Проте сьогодні пощастило, мало того, що черги саме в мій район майже не було, мене ще й таксист в честь моїх іменин безкоштовно потім завіз додому. Моїй радості не було меж Напевно це подарунок на іменини:)

Сиджу вдома, закуталась в теплу ковдру, дивлюсь улюблений серіал «Секс і місто» і роздумую – все таки життя хороша штука. І ніяка сесія, іспити, заліки чи просто «доброзичливі» люди ніколи цього не змінять, хоч і будуть старатись.

А я вся ось така весела сиджу і згадую попередній рік, все таки класно було. І згадується лише позитив, і ті чудові люди, що були поруч… Дякую всім вам, дякую за підтримку і можливості, за співчуття і радість.

І так мені якось спокійно і добре, що нічого більше робити не хочеться. Збоку на мене дивляться квитки на сьогоднішній поїзд, а я ще навіть не починала пакуватись...

Це буде класне свято, і класний рік… будуть нові досягнення і результати, нові люди, старі і нові друзі. І хоч не обійдеться без нових розчарувань, я знаю, що десь в грудні 2008 року, я так само буду сидіти і всміхатись, згадувати і мріяти, і знову купляти квитки на нове свято, ну або різати салати, бо свято як завжди прийде до мене додому

З Новим Роком всіх нас, бажаю всім радості в новому році

От відкрила для себе нову хворобу, якою страждають здебільшого Айсекери - постконференційна апатія! Звучить страшно, але вже що є.
Це коли після прікольної, класної і веселої конференції вертаєшся додому, а там купа роботи, погана погода, а про навчання я мовчу взагалі.
Коли заходиш в мсн, а там статуси Sky is not the limit чи Miss my friends поголовно в кожного контакта.
Коли ти починаєш постійно заглядати в календар, згадаючи коли наступний привід зібратись.
Коли ти скучаєш за всіма і робити не хочеться абсолютно нічого...
Народ, я вас всіх так люблю, дякую за все...

Всі, хто був на адапчаку фасіком чи делегатом обов'язково щось писали в свому жж. Хто ділився ємоціями, хто дякував і т.д.
А я так нічого і не писала. навіть не знаю чому, можу тому, що було стільки всього, що навіть нема з чого почати. а може тому, що зразу включилась в роботу і не мала часу. А може тому,що відразу подалась на нову конференцію і думками була вже на ній:) короче результат один, тобто його відсутність:)
Але.... тепер...все ок.. бо вчора в нелегкій боротьбі з поганим настроєм, просидівши в режимі очікування 3 з половиною години, я все ж таки дочекалась омріяних результатів...
Усе! Фасі! Знов! Ура!
А головне де - на найкращій конференції Айсек України - Нові Горизонти. А ще - вона буде у Львові:) А ще наша нова команда буде називатись StarTrack Crew:) бо тема конференції космос.
А найкращим поінтом є ті люди з якими я буду працювати - Ларочка, Бондік, Морга, Марточка і мій улюблений Валюся:) Люблю вас народ, We Will Rock!!!
І лише єдиною темною плямкою вчорашнього дня була відсутність у списках фасіків дуже прік людей і друзів. Народ тримайтесь:)
П.С. Валюся, не забувай про перестановку Windows:)

Щось як повернулась з Києва, все іде не так... Не висипаюсь, нічого не встигаю, а ще на ЛТС буду Time Management читати - парадокс!
Другий тиждень здаю звіти: такий фонд, сякий фонд, а ще й все в двох екземплярах за дві організації... Зранку встала, давай знов бланки друкувати, заповняти. Прийшла в офіс, а там добрі люди стакан води на столі лишили.... Стою, дивлюсь як вода тече по плодах 2 годинного творіння... Поперлась на пару... Викладачка в шоці, бо в мене вигляд як з хреста знятої... Не знаю, може я все дуже серйозно сприймаю, але той кризис менеджмент мене вже дістав...

Зважившина зауваження Пупсятінки, вирішила розповісти решту історії.
Ну так от, після того як я успішно виштовхала своє тіло з забору, а ми змахлювали на вокзалі, неоплативши проїзд, ми попали в МС флет, де сидів вже достатньо веселий Бобочка з ще веселішим Удавчиком:)
Оскільки пан презтдент вже спав, Боба почав невнятним голосом доповідати про стан обстановки, розповідаючи карколомний блокбастер, героїнею якого була морська свинка. За розповідями очевидців свинка-самогубця не витримала лихої долі, зістрибнула з холодильника чи з пральної машини( версіїї були різні) і втекла в напрямку газової плитки. Там вона так і сиділа всю ніч. Не знаю, що знею робили хлопчики, раз вона відважилася на такий відчайдушний крок...
Далі Боба піклуючись про здоров'я Пупсіка намагався відмовити її від прийняття таблетки Пенталгіну: він сидів і читав інструкцію по його використанню. Оскільки наш оратор був трошки в кондиції, самі розумієте звідки взявся ефект Ядухі... Зате Піво зготував нам ульотну вечерю, чи то вже був пізній сніданок:)
Зранку як завжди проспали, гнали на таксі, потім спали в ОС румі. І це прогрес, бо попереднього дня ми розгляглися на дивані в фоє під спальником у вигляді палатки:)
Ввечері нас чикав приємний сюрприз: мало того, що брамка була відкрита, так нас ще й підвіз такий сімпапуля:) Як зазначила Пупсятінка: в нього класна машина, а ще він умняк, слухає Пікардійську Терцію. це була винагорода за попередні страждання:)
Так, зголодніла, біжу їсти... далі буде:)

Ось він, правда там якісь дівчата збоку примазались, біда в тому, що він завжди на фотках з кимось, популярний однако...
Дякую кохана Юлечка за надані матеріали:)

От я і повернулась! І не тільки в ЖЖ, а додому з Києва. Їздила на ЛТС в Айсек Київ.
Щоб все розповісти в мене дня не хватить.
Починалось все стандартно, поїзд, дорога, в нас з Ларкою як на зло дві верхні полки плацкарту, а на нижніх вже всі сплять. То ми як сирітки притулились обоє на верхній полці з лептопом і дивились вночі фільми.
Потім була сама конференція, де я зрозуміла як ужасно бути в панішмент тім - до кінця ЛТСу мене всі делегати зненавиділи, хоч ми вже і не ізошрялись з Пупсом. Подивилась би я на них на Адапчаку і на 5 поз Камасутри:)
Апогеєм поїздки стала дорога Ворзель-Київ в першу ніч, так саме в ніч. Дощ ллє, ми як 3 ідіотки поперлись шукати вихід з бази. Чесне слово нічого не пили, але міраж електрички десь вдалечині ( яка виявилась звичайним мостом) повів нас шукати вихід явно не туди, куди треба було.
Вихід ми знайшли, потім, але чомусь його добрі люди закрили. Звонили всім кого знали, і чогось як на зло, всі телефони вимкнули. Потім ще одна добра людина підсказала про наявність дірки в паркані, через яку впринципі можна пролісти. І тут настала кульмінація: 3 дівки, одна з яких в білому пальто, інша з велитенським чемоданом 40 хвилин просовували свої тендітні тільця через дирку в паркані, десь 15 см шириною. Як би позорно це не звучало, найдовше лізла я. В певний момент, коли моя голова ще залишалась на території бази, а ноги нервово дьоргались вже по ту сторону, в голову лізла думка : ну от і все, так і буду до ранку сидіти. Неймовірними зусиллями, я вилізла з того забору, випацькала светр, вся брудна як чортеня.
Але це ще не все. Хвилин через 5 з'явився Піво, поржав з нас трохи і показав нам місце трохи далі від того, де щойно я гралась в Коперфільда. Так от там і була та дирка: нормальний прохід, де по-людськи можна вийти без травм. От така вона, несправедливість:)
Хоча наші старждання були компенсовані безкоштовною подорожжю на електричці:)
Взагалі поїздка вдалась, було багато всього веселого, а той забор мені й досі сниться...
Ще я дізналась скільки протипоказаня має звичайна таблетка Темпалгіну - найстрашніше це приступ Єдухи:)
А потім... приїхав Він... CEE Director AI ... Іван...Еххх....Я б запостила його фотку, але не маю... Пупс, може поможиш....:)
Не помогла, сказала на комюніті шукати...
Але один погляд на ту людину піднімає настрій:) Сижу вдома( але це секрет, мама думає, що я на парах) і думаю:"Ех, тре переїздити в SS GN, ой сорі Ibero America:)"
To Be Continued...

Ви знаєте, не хотіла писати в жж нічого поганого чи про роботу, хіба тільки скритими постами, але останні дні мене просто доконали. У відповідь на пост Совісті, я приєднуюсь і пропоную влаштувати груповий суецид.
Вже два тижні намагаюсь відкрити рахунок у банку. І знов, і знов їхні "чудові" юристи знаходятьякісь недописки, переписки чи просто щось підозріле в документах. А головне, що помилки не мої, а наших відповідальних державних структур. Тим працівникам треба тест на граматику здавати, перед ти як заступати на роботу. А про нотаріусів взагалі мовчу...
Короче день не задался с утра...

Цей пост присвячується моєму любимому Пупсу і тому дню, що не склався в неї на ІС.



Якщо в вас був день невдач і вам здається, що ви ненавидите свою роботу, зробіть ось що:

1. По дорозі додому зупиніться біля аптеки і зайдіть у відділ де продають термометри;

2. Купіть ректальний ( анальний ) термометр "Джонсон і Джонсон". Тільки не помиліться, вам потрібен термометр саме цієї марки;

3. Коли прийдете додому, закрийте всі двері, зашторте вікна і вимкніть телефон, щоб ніщо не заважало вам під час сеансу терапії;

4.Одягніть найзручніший одяг, наприклад спортивний костюм, і лягайте на ліжко;

5. Відкрийте упаковку і дістаньте термометр. Акуратно покладіть його на тумбочку біля ліжка, так щоб не розбився;

6. Дістаньте інструкцію, яка додається до термометра, і прочитайте її. Зверніть увагу на додаток, надрукований дрібним шрифтом: "Кожний ректальний ( анальний) термометр, виготовлений Джонсон і Джонсон, перевірений індивідуально".

Тепер закрийте очі і тихенько повторіть п'ятдесят раз: "Я такий радий, що не працюю у відділі контролю якості компанії Джонсон і Джонсон"!

P.S. Пупсятінка, не суди строго, я тебе розважити хотіла:)

От так, неділя, класна погода, всі люди десь гуляють, а я.... а я сижу і дивлюсь Формулу 1, та ще й за Ферарі вболію:) От так от Юлінька:) Гордись мною:)
А ми могли б сидіти зараз не трибунах в Істанбулі і махати рукою Кіммі і Масса:) Ех, несправедливість життя...:)

Ну нарешті моя війна проти ЖЖ закінчилась:) Чотири дні я невпинно доводила собі, що не блондинка, і що колись, я все таки налаштую його:) І цей момент настав. Хоча пости і з'являються з запізненням десь дня на два:) Мені це подобається більше, ніж повідомлення - "Помилка. Спробуйте ще раз" Схоже на розіграш під кришечками Кока-Коли:)